Опубліковані результати дослідження ДНК кочівників.
Дослідники показали, що скіфи і сармати, в тому числі, відбулися від древніх алтайських народів, йдеться в Current Biology.
В їх геномах знайшли більш високий відсоток алтайського генетичного «спадщини», ніж у їх попередників і змінили їх племен. На думку авторів роботи, поширення скіфської культури було пов’язано не тільки з поширенням технологій, але і з міграцією народів.
Євразійська степ була ареною переміщень численних племен і народностей. Після міграції в Понтийско-Каспійську степ представників ямної культури в епоху ранньої бронзи (4,3-6 тисяч років тому), в ранньому залізному віці (2,2-2,8 тисяч років тому) тут формується скіфська культура. Скіфські племена жили на величезній території від Центральної Азії до Центральної Європи. В II столітті нашої ери їх змінили представники черняхівської культури.
Походження скіфів досі вивчено недостатньо. Незрозуміло, наскільки поширення скіфської культури було зобов’язане міграції народів, або воно відбувалося лише за рахунок запозичення технологій та ідей. Недавні дослідження показали (1, 2), що скіфи являли собою конгломерат генетично несхожих один на одного племен. При цьому масштабних міграцій зі сходу на захід вчені не виявили. Раніше дослідники припускали, що предками скіфів могли бути представники зрубної спільності, що жили між Дніпром і Уралом 3,2-3,8 тисяч років тому, проте недавня робота спростувала цю гіпотезу.
Колектив учених з Росії, України та Естонії під керівництвом Річарда Віллемса (Richard Villems) з Тартуського університету спробував прояснити питання про походження скіфів. Дослідники прослідковували геноми 31 жителя Євразійського степу, скіфів і споріднених їм сарматів, а також тих, що жили до їх появи і після їх зникнення народів. Для порівняння вони використовували геноми як сучасних євразійців, так і представників ямної культури, зрубної спільності, кіммерійців, саків.
Автори виявили п’ять груп, що відрізнялися один від одного як генетично, так і по часу проживання в степу, і таким чином підтвердили результати попередніх досліджень (1, 2). Вчені виділили людей, які жили на території сучасної України в бронзовому столітті, що жили пізніше там же скіфів, і представників черняхівської культури, скіфів і сарматів, які жили на Південному Уралі, і східних скіфів з території сучасного Казахстану.
У геномах всіх п’яти груп дослідники виявили три основних генетичних компонента, розподілених в різних пропорціях: європейських мисливців-збирачів, натуфийцев (натуфийская культура існувала на території Леванту 11,5-13,5 або 9,5-14 тисяч років тому) і стародавніх жителів Алтаю.
При цьому з одного боку, чим західніше жили стародавні кочівники, тим менше у них було алтайського генетичного «спадщини». З іншого боку, у скіфів і сарматів ця географічно-генетична кореляція не працювала. Відсоток алтайського «спадщини» у них був вищий, ніж у їх попередників, які жили в бронзовому столітті, і що змінили їх представників черняхівської культури. Єдиним винятком були західні скіфи, які жили на території сучасної Угорщини; у них алтайського генетичного компонента практично не було.
Пропорції генетичних компонентів в геномах скіфів і сарматів, їх попередників і народів, що прийшли їм на зміну. Блакитним кольором відзначено генетичне «спадок» європейських мисливців-збирачів, рожевим — натуфийцев, зеленим — жителів Алтаю.
На думку авторів дослідження, отримані ними результати свідчать про те, що скіфська культура поширювалася не тільки, як запозичення технологій та ідей. Міграція східних народів на захід теж мала місце.
Скіфи були кочівниками, тому не дивно, що вони, як з’ясувалося, були хорошими коннозаводчиками. Вони вивели коней з корисними рисами, які затребувані і в сучасних породах, наприклад, довго обходитися без води і бути здатними до спринтерському бігу.
Наука і технології