Генеральний директор ФСК «Буковина» Валерій Королянчук
pogliad.ua
A
A
A
Без особливого фінансування і підтримки спонсорів футбольний клуб «Буковина» зберігає прописку в професійній лізі
30 січня головна футбольна команда області «Буковина» розпочала підготовку до офіційних матчів весняної частини сезону – 2019/2020. На цей час у турнірній таблиці «буковинці» ділять 8-9 місце з вінницькою «Нивою». Керівництво клубу розробило план підготовки до офіційних матчів, які розпочнуть поєдинком із «Калушем». Звісно, перед тим заплановано зіграти кілька контрольних матчів. Команду в міжсезоння залишили воротарі Марк Медведєв і Роман Чопко, півзахисник Микита Ходаковський, нападники Андрій Понєдєльнік та Александру-Васілє Мунтян.
– То якими силами розпочинає футбольна дружина весняну частину сезону? Чи є плани на підвищення у класі? Ці та інші запитання стали темою розмови нашого кореспондента з генеральним директором футбольного клубу «Буковина» Валерієм Королянчуком.
– 7 лютого виповниться рік, відколи ми з президентом клубу Вадимом Зайцем прийняли футбольну команду «Буковина». Наважитися на таке було непросто. Вона посідала останнє десяте місце серед десяти команд. Від передостаннього місця відставали на кілька очок. Нас запевняли, що ситуація безвихідна. Виникла реальна загроза вильоту із Другої ліги. Та ми були одержимі. Розпочали тренування. Мотивували гравців і таки зберегли прописку в Другій лізі. Вилетіти із професійного ешелону – було б трагедія для краю, багатого футбольними традиціями. А восени першість закінчили на 8 місці серед 11 команд.
– Уболівальники зі стажем пам’ятають часи, коли футбольна команда Буковина була серед еліти, мала серії з десятка безпрограшних матчів, а стадіон – вщерть заповненим. Ті часи в минулому. Пригадуєте, Валерію?
– Успішність команди – активна відвідуваність домашніх футбольних матчів. Якщо вболівальники ходять і переймаються результатами матчів – це прогрес команди. Пригадую, коли за дві години до початку матчу вже було 7-8 тисяч уболівальників на стадіоні. Ще задовго до стартового свистка арбітра на віконцях кас висіли оголошення «Квитків немає».
– «Буковина» грала у Другій, згодом перейшла у Першу, виступала у Вищій лізі вітчизняного футболу. Вигравали, бо були гарні виконавці?
– Я почав грати за команду «Буковина», коли вона перебувала у Першій лізі радянського чемпіонату з футболу 1991 року, де ми зайняли п’яте місце із 18 команд. Перед нами тренери ставили завдання перейти у Вищу лігу. Але 1991 року розпався Радянський Союз і ми, відповідно, завдання не виконали.
– Скільки вболівальників останніми роками ходять на футбольні матчі?
– Негусто. Після виграшного виїзду може прийти півтори-дві тисячі відданих фанатів. З їхнього числа є ще менша група друзів команди, котрі за будь-яких результатів, у будь-яку погоду приходять на матчі. Навіть коли команда програвала, опинялася на останньому місці, була на межі вильоту з ліги – вони приходили і підтримували улюблену команду. Тому на цьому факторі ми постійно і наголошуємо футболістам – гра має приносити задоволення вболівальникам команди.
– І тоді, і зараз «Буковина» формувалася, певно, за однаковими принципами. Чи, може, є різниця?
– Раніше команду відсотків на 70-80 формували місцеві вихованці із аматорських колективів Кіцманщини і Заставнівщини. Я, наприклад, із села Товтри, Дмитро Білоус – із Вікна, Василь Задорожняк – із Юрківців, Василь Мудрей теж із Заставнівщини. Доповнювали головну команду краю кращі гравці з обласної дитячо-юнацької спортивної школи.
– Але ж, пригадую, запрошували гравців і з інших команд…
– Звісно ж, запрошували. В основному, на ті позиції, де місцевий гравець не відповідав рівню, який перед ним ставили тренери. Запрошені футболісти були за майстерністю на голову вище. Виникала конкуренція за місце в основі. Із Запорізького «Металурга» запросили Юрія Черенкова, Віктора Будника, Валерія Алістарова із російського Іваново, гравців Сашка Бобарико, Юрія Махиню, Миколу Чеботаря із кишинівського «Ністру»…
– Зізнайтеся, пане Валерію, як тоді оплачували роботу футболістів?
– Зарплата була трішки вищою за середню у державі. За виграші одержували преміальні. Хоча, чесно зізнаюся, ми не думали про зарплату, бо займалися улюбленою справою – футболом. Коли я потрапив до «Буковини», мені виповнилося тільки 18 років. Тренер Олександр Павленко якось зупинив мене і запитав: «А чому ти не заходиш у бухгалтерію»? Здивувався, бо навіть не здогадувався, що за моє захоплення ще й гроші заплатять.
– Цим, мабуть, і відрізняються теперішні футболісти від тодішніх?
– Теперішні футболісти приходять у команду і відразу ж запитують: «А скільки я буду одержувати за свою роботу?». Я йому пропоную набити лівою і правою ногою м’яч бодай по десять разів, а він не може. Про що можна ще говорити. З такими розмова коротка – на вихід.
– Минулого тижня команда розпочала підготовку до весняної першості. «Буковина» зазнала втрат. Шкода хлопців?
– Активний вік у футболіста короткий. Багато спортсменів шукають кращу команду, де є стабільне фінансування. Ми розуміємо їх і не можемо силоміць утримувати, або ж годувати порожніми обіцянками. Це не вигідно ні нам, ні гравцям. Користі не буде. Якщо вже намірився йти – іди, шукай. Звичайно, чисто формально з кожним із них ми укладаємо контракти, але й розриваємо їх за згодою сторін.
– У Вищій професійній лізі, гадаю, за гравців платять гроші. Тому там є гарні виконавці, а що хотіти з Другої ліги?
– Нині талановитих футболістів купують лише команди Прем’єр-ліги. І то не всі. В основному, гравці переходять із клубу в клуб вільними агентами без жодних фінансових зобов’язань. У країні скрута і у футбольних клубах криза. У всіх лігах. Тому команди шукають вільних агентів. А купувати за кордоном виконавців із Бразилії та Європи можуть хіба що «Шахтар» та «Динамо» Київ. І то не за великі суми.
Футбольний клуб «Буковина» робить ставку на місцевих футболістів.
– Валерію, з 2019 у 2020 рік футбольний клуб перейшов з боргами, чи з гравцями розрахувалися?
– Усі команди мають заборгованість. Наш футбольний клуб не виняток. Нічого, якось розплутаємося.
– Наскільки фінансово підтримує «Буковину» місцева влада?
– Торік нас підтримали реально. Принагідно хотів би подякувати міській і обласній владі за фінансову підтримку. Вони розуміють, що таке футбольна команда для області.
– А місцеві підприємці?
– Контактуємо із керівниками підприємств, комерційних структур, приватними підприємцями. Нерідко знаходимо розуміння. Ось, до прикладу, вкотре підклала плече будівельна фірма «Сузір’я», яку очолює Олександр Хітрік. Є й інші фірми, котрі допомагають. Невеликими сумами, та все ж.
– Відбулися сесії міської та обласної ради, на яких затверджували бюджети на нинішній рік. Чи передбачено у них гроші для підтримки «Буковини»?
– Поки що ні. Проте ведемо перемовини. Гадаємо, все владнається, а ми і далі тішитимемо вболівальників. Тим часом, шукаємо заміну гравцям, які покинули команду. Робимо ставку на місцевих гравців: молодих і досвідчених. У нас є угоди на співпрацю з дитячою спортивною школою, яку очолює Юрій Крафт. Є «Буковина» U-19, яку тренує Андрій Лахнюк. Кращих гравців забираємо у футбольний клуб «Буковина».
– Протягом багатьох років команда виступає у традиційних кольорах – жовто-чорна форма. Хто допомагає із формою? Адже приходять нові гравці, їм по розміру треба виготовити форму, набити прізвище…
– У нас є домовленість із столичною фірмою «Jom». Вони нас одягають і у форму, і у спортивні костюми – тренувальні та вихідні. Інвентар теж за угодою постачає фірма з УПЛ. На клуби Першої та Другої ліги виділяють по 25 м’ячів. Клуби за домовленістю мають грати винятково цими м’ячами.
– Перед початком сезону футбольний клуб має зробити обов’язковий фінансовий внесок. Який його розмір?
– За участь команди у Другій лізі сезону 2019-2020 років ми переказали 116 тисяч гривень.
– Команда грає у різних регіонах країни. Чи має клуб автобус для поїздок?
– На виїзні матчі до сусідніх областей команда виїжджає у день матчу. Для цього винаймаємо у приватної фірми автобус. Якщо ж граємо далеченько, вирушаємо на день раніше, щоб гравці відпочили, відновили сили.
– Де проводити тренування? Чи передбачено спаринги?
– Розпочали тренування в «Олімпії». Там прекрасні умови. Є зал, стандартне поле, гаряча вода. Щодо спарингів, то ведемо перемовини про товариські матчі з «Нивою» Тернопіль, «Поділлям» Хмельницький. А весняну першість розпочнемо 22 березня виїзним матчем із «Калушем».
– Які завдання ставить керівництво футбольного клубу перед командою?
– Завдання одне – виходити на гру і вигравати. Хочемо привчити їх до того, що команда має обов’язково вигравати домашні матчі. Приносити радість людям. Наголошуємо, що у команди є 12-й гравець – уболівальник.
Настрій у команді хороший, всі хочуть грати. З гравцями працює Андрій Маковійчук. Він сам грав у «Буковині», родом із Кіцманщини. Патріот клубу. Місцеві футболісти вболівають за свою команду. А варягів цікавлять лише гроші. А де грати, все одно: чи у Житомирі, чи в Ужгороді, чи у Вінниці… Одне слово, славу команді можуть принести тільки місцеві вихованці.
Довідка1983 року Валерія Королянчука запросили до складу «Буковини». 1988-го став переможцем зонального турніру, а 1989-го – кращим бомбардиром клубу із 18 голами. Влітку 1990 року перейшов до одеського «Чорноморця». В останньому сезоні чемпіонату СРСР знову грав за «Буковину» в Першій лізі. З 1991-го протягом десяти років грав в Ізраїлі за клуби першого і вищого дивізіону. Забив понад 90 м’ячів, ставав призером і найкращим бомбардиром Ліги Леуміт. Після закінчення кар’єри гравця до 2012 року працював віце-президентом «Буковини», директором стадіону. Входив до виконкому Обласної федерації футболу. На початку 2019-го його обрали генеральним директором футбольного клубу «Буковина».
Анатолій ІСАК
Новини Чернівецької області