Марія Нікорич
Фото Анатолія Ісака
A
A
A
Новоселицька ОТГ (Маршинці, Котелеве, Строїнці, Рингач, Шишківці, Рокитне, Слобода, Ревківці та Зелений Гай) веде свій відлік від грудня 2017 року
У нинішньому вигляді Новоселицька міська ОТГ сформувалася не одразу. Спочатку об’єдналися 7 населених пунктів. У травні 2018 року приєдналася до неї Котелівська сільська рада, відтак і Зеленогайська. У новосельчан було бажання пригорнути до себе села Динівці, Малинівку, Берестя і Довжок, але їхні громади днями прийняли рішення про створення власної ОТГ. Зараз проситься до гурту Тарасовецька громада. Проте депутати міської ради на позачерговій сесії відмовили їй.
Очолює Новоселицьку об’єднану громаду із населенням понад 23 тисячі осіб, 60 відсотків з яких є румуномовне населення, Марія Іллівна НІКОРИЧ (на фото). На перших виборах на керівну посаду вона за кількістю голосів випередила чотирьох вельми знаних на округу чоловіків. Хоча вона й не заручалася підтримкою жодної політичної сили. Пропозиції, між тим, були. Та вона так вирішила для себе, бо звикла самотужки досягати мети.
– За перспективним планом, Новоселицька громада мала б об’єднати ще кілька сіл району, але ви вирішили не розширювати її. Які причини?
– Вважаємо, що 40 тисяч населення у громаді – забагато. Це майже половина району. Зараз маємо понад 23 тисячі населення – цілком достатньо для ефективної роботи. Можна й більше, але, як кажуть, обняти все неможливо. Та й устежити за всім було б неможливо. Між тим, децентралізація дає нам можливість виконати те, що не вдавалося зробити роками, десятиліттями.
– Після бюджетної децентралізації місто отримало чимало податкових надходжень, якими нині треба ділитися із селами. Навіщо Новоселиці було створювати громаду?
– До реформи міська рада не мала контролю над власною інфраструктурою, зокрема над закладами освіти. Коли ж планували, наприклад, ремонтувати міську школу, то мусили передавати кошти до районного бюджету. Тепер усе робимо самі. Те ж саме і з дорогами. Крім цього, завдяки участі у реформі громада отримала 3,7 мільйона гривень інфраструктурної субвенції у перший рік і майже стільки ж торік. За ці кошти оновили об’єкти інфраструктури на периферії громади, які роками-десятиліттями не знали ремонту.
– Гадаю, тут варто додати ще й те, що завдяки реформі отримали землю?
– Одержали 440 гектарів земель поза межами населених пунктів Слобода, Рингач, Строїнці. Віддали не повністю. Подекуди лише частини. Майже 200 гектарів з них одразу виділили учасникам АТО, яких у нашій громаді 176 осіб. Кілька ділянок залишили для потенційних інвесторів. Почав працювати відділ економіки, до завдань якого входить пошук інвестицій та грантів. Отже ми тільки на початку шляху, який має привести громаду до процвітання.
– При створенні громади враховували етнічний фактор, пані Маріє?
– Громада об’єдналася винятково за економічними чинниками, а етнічного фактору під час об’єднання ми не брали до уваги. Досвід Новоселицької ОТГ спростовує вигадки про етнічний фактор. Коли надсилали пропозиції про об’єднання до навколишніх сіл, навіть не думали з’ясовувати, молдавські ці села чи українські. На моє переконання, основою об’єднання мають бути спільні економічні зв’язки, дороги, навчальні та медичні заклади, але аж ніяк не національність. Кожен із нас має паспорт громадянина України. До речі, у районі жодна з громад не утворилася за етнічним принципом.
Формують атрибути спроможної громади
– Пані Маріє, вам довелося заново вибудовувати керівну структуру і функціональні інституції громади. Чи не занадто важко це для жінки?
– Звісно, певною мірою жінці важче вирішувати деякі питання. Коли треба чоловіча підтримка, у мене є двоє заступників – чоловіки. Працюємо командою. Нещодавно долучилися до четвертої фази міжнародної програми «U-LEAD», яку фінансує Європейський Союз для створення ЦНАПу в об’єднаній територіальній громаді. Підписали меморандум. Раніше не бралися за цю справу через відсутність приміщення. Допоміг випадок. До міської комунальної власності перейшло приміщення райдержадміністрації. З березня розпочинаємо ремонт приміщення, де й розмістимо ЦНАП.
– ОТГ має перебрати на себе також піклування про самотніх та хворих?
– У штаті об’єднаної територіальної громади створено відділ соціального захисту, де трудяться двоє фахівців. Однак у кожному сільському населеному пункті громади працює по одному соціальному працівнику. Вони доглядають за старенькими людьми, які потребують сторонньої допомоги. Поки що працівники закріплені за районним центром соціального захисту, але, гадаю, скоро створимо власний соціальний центр з надання цих необхідних самотнім людям послуг. Поки що ми переказуємо субвенцію районному бюджету, з якого, відповідно, й оплачують працю соціальних працівників.
У Новоселицькій міській ОТГ 200 гектарів землі роздали учасникам війни на сході країни
– Для того щоб громада повноцінно функціонувала, потрібні кошти. З яких джерел надходять гроші?
– Основне джерело – податок на доходи фізичних осіб. Друге – доходи від обробітку землі. Наповнюють бюджет громади і промислові підприємства «М’ясо Буковини», ТОВ «Грін-Рей», елеватор ТОВ «АМГ «Агрохолдинг», приватні підприємці в деревообробній, харчовій, переробній галузях та будівельні організації ПрАТ «Агроспецмонтаж», ПП «Магнат-ІУ» та інші. Забезпечуємо людей роботою. Завдяки цьому у громаді зареєстровано лише 120 безробітних. Є люди, які працюють неофіційно й не реєструються в службі зайнятості. Частина виїжджає на закордонні заробітки, а потім повертається додому і тут знаходить тимчасову справу. Це великий резерв.
– Два роки – термін невеликий. Та все ж, що вдалося реалізувати за цей період, пані Маріє?
– Ми намагаємося реалізувати ті переваги, які надала нам децентралізація. До прикладу, відремонтували дах у Маршинецькому НВК, за власні кошти відновили дах над дошкільним закладом у цьому селі. Зробили вуличне освітлення у Рингачі, якого не було ніколи. Розпочали будівництво зали для занять спортом у Рокитному за кошти субвенції та власні. Забезпечили централізованим теплопостачанням початковий підрозділ у Слобідському НВК, зробили капремонт харчоблоку Зеленогайського НВК, у Котелевому поміняли вікна у навчально-виховному комплексі. В Новоселиці перекрили частину даху гімназії, школи та ліцеї. Відремонтували частину дороги Строїнці – Перебиківці через Рингач. Впорядкували котельні у навчальних закладах. Все це робили як за власні кошти, так і державні.
– Новоселиччина традиційно має сильні транскордонні зв’язки. Отож про угоди на співпрацю з містами-побратимами по той бік кордону.
– Нас справді поєднують спільні традиції, історія та культура із сусідами. Румунія є членом Євросоюзу, і саме у партнерстві користуємося певними преференціями, які надає ЄС. У рамках спільної операційної програми «Україна–Румунія–Молдова 2007-2013» у Новоселиці реалізували відразу чотири проєкти. Перший – з поліпшення управління твердими побутовими відходами. Другий – з розробки комплексних міських планів розвитку та управління ними. Третій – спрямований на забезпечення стабільності міських поселень регіону, четвертий стосувався підвищення безпеки життєдіяльності населення у долині річки Прут. Завдяки програмам транскордонної співпраці ми побудували 15 платформ для накопичення сміття, купили 45 сміттєвих контейнерів і сміттєвоз. Проєкти невеликі, але допомагають нам вирішувати великі проблеми.
– …а з молдовськими містами-побратимами?
– Маємо два проєкти з Молдовою у рамках Програми східного партнерства. Перший – «Крок за кроком до роздільного збирання сміття у приватному секторі Новоселиці». Надійшло 1600 контейнерів для приватних будинків міста. Загальний бюджет – 86 тис. євро, але ми заплатили лише 10 відсотків. Інший проєкт – «Шлях до здорового способу життя через створення транскордонної спортивної інфраструктури». Втілюємо його спільно з містом-побратимом Унгень. Провели два міжнародні турніри між командами Унгень і Новоселиці, організували 16 змагань дітей. Купили учасникам турнірів спортивну форму, м’ячі та волейбольні сітки.
Села без дітей сиротіють
– Багато жінок із Новоселиччини виїхали на заробітки, залишивши дітей на бабусь. Як займаєте таких дітей, щоб уберегти від впливу вулиці?
– Ми не залишаємо таких дітей наодинці з собою, з ними працюють педагоги, психологи, старости громад. Але нас більше турбує інша проблема – чимало батьків забирають дітей із собою за кордон. Вони там навчаються і, підозрюю, навряд чи повернуться колись назад. Села залишаються без дітей. А вони, перш за все, визначають спроможність громади. Бо якщо є підростаюче покоління, то є школа, є над чим працювати.
– Виїжджають, здебільшого, люди продуктивного віку, через це у школах залишається менше дітей. Отже, має скоротитися штат педпрацівників?
– Поки що такої проблеми нема. У нас немає малокомплектних шкіл. Скорочення педагогів немає. Хоча над оптимізацією ми вже задумуємося. Зараз дві міські школи переповнені – там навчаються по 500 і більше дітей, у ліцеї – понад 250. В Рингачі залишилося менше, ніж 80 учнів, у Слободі – не більше як 100, у Строїнцях – 90, але з цього села багато дітей навчаються у Новоселиці. А ось у Котелевому – 240, Рокитному – майже 280, Зеленому Гаї – 170. На мою думку, у старших класах не повинно бути 5-8 дітей, а бодай два десятки. Бо утримання одного 10 класу в населеному пункті обходиться у 300 тисяч гривень, а привозити їх у Новоселицю – у 100 тисяч. Старшокласники мають бути в колективі, серед однолітків, де зможуть проявити себе.
– Це, власне, й передбачає створення опорних шкіл.
– У нашій громаді утворили два опорні навчальні заклади – у Котелевому і загальноосвітня школа №3 у Новоселиці. Є два шкільні автобуси, які возитимуть дітей до опорних шкіл. Дуже вірю, що ситуація зміниться, наші земляки повернуться додому і розбудовуватимуть нашу громаду.
Новини Чернівецької області