«Ми відчули, які ж тут у вас добрі люди…»
Це слова, які не раз повторювали під час нашого спілкування жіночки, які за минулі дні, подолавши зі своїми близькими нелегкий шлях із Харкова, Київщини, Дніпропетровщини, Полтавщини, знайшли тимчасовий прихисток на нашій Сокирянщині. Зокрема, декілька сімей, в т.ч. з дітьми та із пристарілими батьками, було розміщено в приміщенні Братанівської школи, де стараннями працівників старостинського округу, культосвітньої сфери, багатьох жителів створено необхідні умови перебування прибулих. По-перше, тут тепло, є проточна вода, на матрацах – чиста білизна та є чим вкритися, кухарі готують смачні страви. Для бажаючих у будь-який час є чай, яблука, солодощі, а місцеві жителі запрошують до себе додому, аби помитися, щось сполоснути.
– З перших годин і днів ми відчули, які тут гарні, добрі, чуйні люди, як вони стараються для нас, піклуються, привітно ставляться, – сказала полтавчанка, вчителька-пенсіонерка Любов Василівна, колихаючи у візочку 4-місячного внука. – Навіть важко дібрати слів, щоб висловити нашу велику вдячність за все…
– Із Харкова наша родина, у тому числі дитина з інвалідністю, добиралась три доби, ночуючи у Черкасах та в Гайсині, – розповіла пані Валентина. – На митниці нам дали номер телефону цих добрих людей із села Братанівка, і ми дуже дякуємо за наданий притулок та постійну турботу про нас. 87-річна пані Майя із Дніпропетровська, яка на той день вже 4 доби перебувала в приміщенні Братанівської школи разом із донькою, додала: «Ми навіть не уявляли, які прекрасні люди тут живуть! Інколи рідні не ставляться з такою добротою і чуйністю, які ми зараз відчуваємо. Спасибі». Староста села В.М.Лєснік подбав, щоб для сім’ї з немовлятком надали окрему кімнатку із двома спальними місцями. Годуючи синочка, молода мама Наталя сказала, що дуже дякує не тільки за якісне харчування, гарне ставлення і щиру турботу, а й за все необхідне для догляду дитинки. А сім’ю з Харкова із 6 чоловік, яка прибула 1 березня, поселили у вільному благоустроєному будинку в с.Селище цього ж старостинського округу. Стараннями добрих людей тут було зроблено немало, аби для прибулих створити належні умови проживання. Повертатись їм нікуди, бо їхнє житло в рідному місті зруйноване. Анастасія Сергіївна з цієї родини – сімейний лікар, то вирішується питання, аби її найближчим часом працевлаштувати у місцевій амбулаторії.
…Того ж дня, 7 березня, мені довелося познайомитись та спілкуватися із хлопчиками й дівчатками з християнського притулку для дітей «Пілігрім», яких за сприяння координаційного центру віруючих ЄХБ 25 лютого директор і вихователь цього закладу перевезли в село Романківці із Маріуполя, на який з перших днів війни наступали російські загарбники. Як розповів пастор місцевої церкви ЄХБ Анатолій Равловський, у молитовному будинку діткам створено гарні умови перебування, харчування, проведення з ними занять та служінь. Разом зі своїм досвідченим вихователем Василем Миколайовичем дітки регулярно займаються у спортзалі Романковецького ліцею, а за гарної погоди грають у футбол на майданчику місцевої спортшколи. Анатолій Михайлович висловив щиру вдячність голові Сокирянської громади В.В.Козаку за надання неабиякої допомоги у забезпеченні дітей продуктами та багато чим іншим. Також пастор дякує всім, хто піклується про діток, обділених родинним теплом, дарує їм чуйність і доброту своїх сердець.
…Біда, яка насунулась на Україну із вторгненням російських військ, об’єднала зусилля всіх мешканців у справі подолання численних проблем, що виникли з початком війни. У тому числі, на Сокирянщині зусиллями влади, особисто очільника територіальної громади В.В.Козака, волонтерів і великої кількості небайдужих жителів робиться все необхідне, аби оточити увагою й турботою тих людей, які були змушені покинути рідні міста, рятуючись від смертельної небезпеки. Більшість із них перебувають в наших краях тимчасово, вирушаючи далі на захід України або з надією перебратись через кордон. Але, як сказала у нашій розмові в Братанівці харків’янка поважного віку, «…ми обов’язково повернемось на рідну землю, щоб відбудувати Україну, відновити все зруйноване і жити у своїй милій країні. Я особисто готова носити каміння, доставляти будівельні матеріали, робити все, що буде треба, щоб наш Харків знову став містом-красенем».
Катерина ТИЩЕНКО
Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні