На один такий килим жінка витрачає день
Фото автора
A
A
A
Майстриня у Чернівцях з клаптиків тканин і непотрібного одягу робить покривала на палети
– Зазвичай я створюю авторські килими, шопери, вишиті краватки-метелики. Але зараз, поки триває війна, цілком присвячую себе волонтерству. Допомагаю волонтерському центру на базі міського палацу дітей та юнацтва виготовляти окопні свічки, плести кікімори та маскувальні сітки. А оце нещодавно мене запитали, чи зможу виготовити з клаптиків тканин та непотрібного одягу покривала на палети, щоб під час сирен діти мали на чому сидіти в укритті. Я, звісно, погодилася. Люди приносили джинси, сорочки, ковдри, і ось з цього всього я шила. На один такий килим витрачаю день. Поки зробила лише декілька, бо маю дуже мало часу. Треба і кікімору доплести, і окопні свічки допомогти зробити.
Коли під час війни створюю креативні покривала для дітей, то мене це заспокоює і я знаю, що надалі це принесе малечі певні радощі, вони не будуть боятися перебувати в бомбосховищі. Також пошию дітям чохли на ноги, бо там дуже прохолодно, – розповідає кореспонденту pogliad.ua Інга Гронік, майстриня, швачка, волонтер.
– До того ж, такі неповторні авторські речі допомагають ростити естетів, адже вони змалку бачать красу довкола. Ці всі вироби виготовлені з клаптиків в техніці печворк. І для екології це також дуже добре, адже даруємо друге життя старим речам. Тож клаптик до клаптика і виходять дуже різні вироби. Навіть малюнки можна викладати. Ось колежанка зауважила, що один із килимів нагадує знамениту картину Густава Клімта «Поцілунок».
Звичайно, у роботі дбаю про оздоблення. Як варіант – використовую накладні кишені зі старих джинсів. Таким чином, у мене жоден клаптик не є зайвим. Все, навіть малесенькі шматочки тканини не викидаю, а віддаю на окопні свічки, які виготовляє Ольга Топиркіна. Вона картон перекладає клаптиками тканини, віск ліпше всотується і це забезпечує свічці триваліше горіння. Так що у нас нічого не пропадає.
Якщо люди хочуть допомогти у цій справі, то можуть приносити нам постільну білизну темного кольору, штори, чоловічі сорочки, джинси… Лише не дитячий одяг. Він такий маленький, там нема що різати. Хоча ним можна оздоблювати вироби. Тож варто приносити непотрібні речі в міський палац дітей та юнацтва й залишати у чергового. Можна їх не прати, адже перед роботою все одно завантажую їх до пральної машинки, інакше не працюю.
Згодом буде більше моїх виробів, збираюся потішити вихованців палацу не лише килимками та чохлами на ноги, але й теплими та затишними ковдрами, – каже Інга Гронік.
Ольга ШУПЕНЯ
Новини Чернівецької області