Пам’яті Героя України, полковника Андрія Приймаченка (позивний «Архангел»)
Хвилина мовчання
02.09.2024 09:00
Укрінформ
Провів багато успішних операцій, максимально зберігаючи особовий склад
Тридцятитрирічний полковник, командир окремого штурмового загону спеціального призначення центру спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України Андрій Приймаченко з позивним «Архангел» загинув 12 жовтня 2023 року на Вугледарському напрямку.
Андрій народився у селі Заболоть на Житомирщині. Потім сім’я переїхала до Бердичева, де він закінчив школу. У дитинстві Андрій займався боксом та карате. Згодом йому знадобилися фізична підготовка та витривалість, яку він у собі гартував. Хлопець пішов навчатися в Академію внутрішніх військ МВС у Харкові, після чого розпочалася його професійна кар’єра.
Андрій служив на офіцерський посадах у підрозділах МВС, а потім – Національної гвардії, де пройшов шлях від командира взводу до командира окремого штурмового загону спецпризначення.
«Робота займала в Андрія дуже багато часу, але сім’я завжди була в нього на першому місці. Не можу сказати, що в нас із ним було спокійне життя, адже війна для нього розпочалася ще у 2014 році. Андрій був люблячим і дуже ніжним татом, який обожнював дітей, а ще добрим, м’яким, ніколи не демонструючи, що на ньому позначилися всі його виїзди», – розповідає дружина Ольга.
Ольга – шкільна любов Андрія, з якою вони прожили у шлюбі 10 років. Вона згадує, що чоловік не любив рутини, тому як тільки випадала нагода, за пів години збирав сім’ю у подорож. Андрій дуже любив гори, де відпочивав і набирався сил. Узимку чоловік намагався вибратися туди, щоб покататися на лижах.
На початку повномасштабної війни Андрій діяв на випередження ворога. Він евакуював особовий склад та зброю з місця дислокації, по якому згодом росіяни завдали ракетного удару. Полковник також оперативно організував охорону міжнародного аеропорту «Жуляни», не допустивши висадки там ворожого десанту.
У фільмі «Назавжди в строю», який зняли в пам’ять про полковника Андрія Приймаченка, побратими згадують, що їхній командир умів швидко ухвалювати виважені рішення у складних ситуаціях, які постійно змінювалися. Його підрозділ виконував завдання на Київщині, на Ізюмському напрямку, в промзоні Сєвєродонецька, звідки він разом зі своїми бійцями відходив майже останнім, а також на Авдіївському напрямку. Полковник планував операції так, аби досягти максимального результату, зберігши при цьому особовий склад.
Побратими діляться, що Андрій постійно вдосконалювався, зростав і надихав своїм прикладом. Він був для них не просто командиром, а другом, і для нього всі бійці були рівними. Його пам’ятають як досвідченого і авторитетного керівника, професіонала своєї справи – і водночас як спокійну, врівноважену, порядну, чуйну, життєрадісну людину. Полковник дослухався до бійців, дуже хвилювався за них, а коли дозволяла ситуація, жартував із ними.
«Андрій завжди вселяв упевненість, що це все скоро закінчиться. Та й друзі згадують, що він умів їх заспокоїти. Коли б я йому не зателефонувала, Андрій казав, що в них усе добре, хоча, зрозуміло, там було багато важких історій. Думала, що колись він мені розкаже про те, що бачив на війні», – ділиться Ольга.
Востаннє Андрій бачився зі своєю сім’єю 11 жовтня 2023 року, коли приїздив з війни на кілька днів у справах. Тоді нічого не віщувало біди. Батьки завезли в садочок доньку, відправили до школи сина, а потім Ольга провела Андрія. Каже, що як завжди, ні діти, ні вона не хотіли його відпускати, але розуміли, що йому треба повертатися назад. В Андрія був гарний настрій, коли він поїхав з дому.
Наступного дня полковник Андрій Приймаченко загинув на Вугледарському напрямку під час ворожого артилерійського обстрілу. Незадовго до цього група під його керівництвом знищила два російські бронеавтомобілі разом із екіпажами.
«У вічність йдуть кращі. Таких людей у світі мало. Справжній чоловік, справжній патріот, справедливий, мудрий, вірний, небайдужий… Не так давно Андрій Приймаченко отримав звання полковника, говорилось про підвищення його в посадових обов'язках, а склалось все інакше… Він був справжнім командиром, опікувався кожним своїм бійцем, дбав, щоб у кожного все було гаразд. Сам Андрій ніколи нічого не просив. Всі волонтерські збори були ініційовані друзями», – згадує про Андрія його знайомий Богдан Коляда.
Андрія Приймаченка поховали на Алеї Героїв Лісового кладовища в Києві. Дружина говорить, що Андрій дуже любив це місто і почувався у столиці як удома, тому вона вирішила, що його місце має бути саме там.
У Героя залишилися батьки, молодший брат, дружина, син та донька.
За роки служби в полковника Приймаченка було багато відомчих нагород. Він також був кавалером ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Посмертно Андрію Приймаченку присвоєно звання Героя України.
У пам’ять про воїна в Бердичеві провели благодійний аукціон: зібрані кошти передали на потреби підрозділу, де був командиром Андрій Приймаченко.
Вічна шана Герою!
Фото Ольги Приймаченко та Національної гвардії України
Новини з передової