Пам'яті волонтера, бійця бригади «Рубіж» Сергія Савченка
Хвилина мовчання
08.03.2025 09:00
Укрінформ
Був бізнесменом, депутатом, волонтером, меценатом, але вважав, що справжня боротьба – на фронті
Сергій народився 29 вересня 1980 року у Кропивницькому (тоді – Кіровоград). Мешкав у селі Михайлівка Олександрівської громади, де очолював сільськогосподарське підприємство. В громаді його знали не лише як бізнесмена, а й як мецената, який завжди відгукувався на прохання про допомогу.
Сергій був депутатом Кіровоградської обласної ради сьомого скликання. У 2020 році став депутатом Олександрівської селищної ради, очолював фракцію «Свободи».
Чоловік захоплювався полюванням і риболовлею. Вивчав історію рідного краю. Він дуже любив зброю і знав, як нею користуватися.
З початку війни у 2014 році допомагав волонтерам у забезпеченні воїнів. Передавав на фронт автомобілі (зокрема й вантажні), військове обладнання, продукти. Ще активніше Сергій почав допомагати Силам оборони з початком повномасштабного вторгнення. Мав багато подяк і відзнак від військових формувань.
«Однак для відданого націоналіста було нестерпно перебувати в тилу в той час, коли триває війна», – написали у Фейсбуці Кіровоградської обласної організації Всеукраїнського об'єднання «Свобода».
Тож на початку 2023 року Сергій залишив керівництво бізнесом і добровольцем пішов воювати. Служив у мінометній батареї 4-го батальйону «Сила Свободи» бригади швидкого реагування Нацгвардії «Рубіж».
«Як чоловік, який вже прожив трохи, щось знаю про це життя. Я ще на початку 2022 року ухвалив для себе рішення піти служити. Бо це обов’язок чоловіка – захищати свою землю. Але спочатку я мав іншу роботу, пов’язану з військовою справою, але не із ЗСУ. Прийшов час, і з початком 2023 року вирішив піти служити… Я зі зброєю “на ти” давно, свого часу займався спортом, але тут основне – мотивація. Це найголовніше, що я зрозумів», – казав він у одному зі своїх інтерв'ю.
Сергій воював на кількох важких напрямках, таких як Лиманський і Сіверський. Вдома на воїна чекали дружина і двоє дітей. Та 31 січня 2025 року ворожий FPV-дрон влучив в авто, у якому військовий їхав разом із побратимами.
«Це надзвичайно болісна втрата для нас та усієї України. Сергій без перебільшення був для нас рідною людиною. Завжди усміхнений, активний, ініціативний. Він умів надихати і був основою нашої команди», – такі слова написали колеги по об'єднанню «Свобода».
Керівниця громадської організації «Спілка ветеранів війни, учасників АТО/ООС "Іволга" Дарія Ільїна написала у Фейсбуці:
«Сергію, ти був і будеш Людиною з великої літери, щирим патріотом, вірним другом, відважним воїном… Частину мого серця ти забрав з собою. Ти був для мене, як син».
«Сергій – мій колега по минулому скликанню. Завжди привітний, виважений, цікавий співбесідник… був. Не хочеться вірити у втрату… Лети, наш небесний Воїне. Україна втратила ще одного Героя», – написала колега Сергія, заступниця Олександрійського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, депутатка Кіровоградської обласної ради 7 та 8 скликань Ірина Чемерис.
Попрощалася із Сергієм Савченком 5 лютого 2025 року в Олександрівській громаді. Провести воїна і віддати йому шану прийшли рідні, близькі, друзі, знайомі, побратими, односельці.
Слава Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Дейнеко Павло, Фейсбук-сторінка Галина Чорна, Олександрівська селищна рада
Новини з передової