Пам'яті фотографа й волонтера, головного сержанта Станіслава Гуменюка
Хвилина мовчання
24.07.2025 09:00
Укрінформ
У вирішальний для країни час обрав справою свого життя захист вільної України
Станіслав був людиною з характером і гідністю. З ним не виходило ходити колами – тільки прямо і по суті. Інакше швидко відправить «за російським кораблем».
Фото: Дмитро Демішев/Фейсбук ДАЗВ
Чоловік мешкав у селі Новобратське Чоповицької громади на Житомирщині, займався фотографією та музикою, виступав у місцевому Будинку культури, волонтерив, був ініціатором руху «Врятуємо Полісся!» і боровся проти розробки титанового родовища. Інформацію про родину й шкільні роки Героя ми не знайшли. Відомо, що народився Станіслав у 1966 році.
Після закінчення Київського педінститута імені Драгоманова у 1992 році він працював вчителем української мови та літератури, заступником головного редактора газети «Директор школи», начальником відділу освіти, культури та спорту в Чоповицькій селищній раді.
У 2013 році Станіслав пройшов вишкіл в організації УНА-УНСО. Після початку війни на Донбасі у 2014 році допомагав захисникам АТО як волонтер, а у 2015 році сам долучився до лав військових. Через рік звільнився з війська, але займався активно волонтерською діяльністю.
У 2018 році чоловік приєднався до колективу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. До 2021 року працював у відділі інформаційно-просвітницької роботи фахівцем з екологічної освіти. Разом з колегами вивчав Чорнобильську зону, її тваринний і рослинний світи. В експедиціях робив унікальні світлини, бо не любив банальностей і видивлявся щось надзвичайне й унікальне. «Ми разом відкривали для себе Зону, намотали по ній, у польових виїздах, сотні кілометрів. Він був легкий на підйом і авантюри. Пам'ятаю, як у липні 2018-го вирішили відзняти світанок і затемна виїхали на корогодську пожежно-спостережну вишку. У листопаді того ж року він возив нас у сутінках ближньою зоною, а ми за допомогою альфа-детектора шукали «гарячі плями» для польового експерименту в рамках японського «космічного» дослідження», – згадує товариш і колега, завідувач наукового відділу Чорнобильського заповідника Денис Вишневський.
За словами Дениса, Станіслав був завжди готовий до пригод і несподіваних рішень. «У вересні 2019-го він працював із делегацією WWF. На стадіоні в Прип’яті, зовсім поруч, ми почули ревіння лося. Стас, не вагаючись, кинувся в зарості на звук. Коли група його наздогнала, побачила справжню арену: на клаптику біля вхідних воріт стояв дорослий лось, загрозливо фиркав і робив випад у бік Стаса, який захоплено клацав затвором камери», – згадує чоловік.
Фото: Фейсбук ДАЗВ
«У Чорнобилі пан Станіслав був активним учасником самодіяльності, але ніколи не співав російською. Працівники підприємств, після роботи йшли в Будинок культури міста Чорнобиль і готувалися до концертів, серед них часто був і пан Станіслав. Завжди ретельно репетирував і готувався. А на концертах у формі, з нагородами, з ясними очима і яскравою зовнішністю, магнетичним голосом – він завжди мав прихильність залу і довгі та гучні аплодисменти», – ділиться спогадами колега по сцені пані Надія.
Під час повномасштабного вторгнення й після деокупації Чорнобильської зони чоловік допомагав військовим як у зоні відчуження, так і на «великій землі». У лютому 2024 року він працював у Державному спеціалізованому підприємстві «Екоцентр» водієм. Але його тягнуло до війська. Відсидітися, заховатися за бронюванням і роботою – це не про нього. Йому потрібно було рятувати країну. Восени 2024 року Станіслав долучився до лав ЗСУ, добровільно захищав Україну в одній з новостворених бригад на посаді головного сержанта. Останні кілька місяців його підрозділ базувався у Херсонській області.
Фото: Фейсбук ДАЗВ
59-річний головний сержант 153-ї окремої механізованої бригади Станіслав Гуменюк загинув 22 червня 2025 року на Херсонщині внаслідок російського ракетного удару. Він міг не йти на фронт – у травні 2026 року йому б виповнилося 60 років. Але Станіслав був із тих, хто не ховається за спинами інших.
«Станіслав Гуменюк був не просто вчителем, не просто воїном, не просто екологом чи митцем. Він був людиною, яка жила по совісті. Його життя – це приклад мужності, прямоти, гідності й любові до України. Таким людям завдячуємо своїм мирним ранком. Таким людям ми винні пам’ять, шану і дії, гідні їхнього подвигу. Пішов той, хто ніколи не стояв осторонь. Той, хто діяв, коли інші мовчали», – написали колеги з Держагентства України з управління зоною відчуження.
Честь і шана Герою!
Перше фото: Дмитро Демішев/Фейсбук ДАЗВ
За матеріалами ДАЗВ – Державне агентство України з управління зоною відчуження
Новини з передової