Чи здатна Україна влаштувати Росії "темну зиму"?
07.11.2025 19:18
Укрінформ
Атаки на російські НПЗ були лише початком. Тепер додалася ще одна ціль – електростанції. Аналізуємо шанси на блекаут у Москві
Системні удари по російській енергетичній інфраструктурі стають новою реальністю повномасштабної війни. Те, що раніше було поодинокими акціями, перетворилося на методичну кампанію: українські безпілотники та ракети дедалі частіше вражають підстанції, теплові електростанції та навіть ГРЕС глибоко в тилу ворога. Це змушує говорити про відкриття нового фронту – енергетичного.
Водночас вище військово-політичне керівництво України недвозначно натякає на симетричність відповідей. Заява, яку Президент Володимир Зеленський зробив ще наприкінці вересня, стала прямим попередженням: «Цивілізовані країни відрізняються від диких тим, що вони ніколи не починають першими й не є агресорами, але це не значить, що вони слабкі й не треба проявляти слабкість. Якщо погрожують блекаутом, наприклад, столиці України, то повинні знати в кремлі, що буде блекаут в столиці Росії».
Його слова підтверджує і військове командування. Начальник Генштабу ЗСУ, генерал-майор Андрій Гнатов в інтерв’ю «Укрінформу» наголосив на невідворотності відплати: «Ну дивіться, будь-яка дія противника, яка спрямована на те, щоб зашкодити нашій країні, буде отримувати симетричну відповідь. Абсолютно правильно все сказав президент, і ми знайдемо і можливості, знайдемо і зброю, і проведемо ці операції. Вони (росіяни, — ред.) обов’язково зрозуміють, що таким чином не досягнуть переваги».
Тож чи знайшла Україна нову больову точку агресора? І чи реалістично виглядає сценарій, за якого Москва та інші ключові регіони РФ поринуть у темряву?
ПРИВИД ЧАГІНО: МОСКОВСЬКИЙ БЛЕКАУТ 20-РІЧНОЇ ДАВНИНИ
Перш ніж аналізувати поточні спроможності, варто згадати, що Москва вже має досвід тотального енергетичного колапсу, хоч і техногенного.
Варто нагадати, що найбільший енергетичний колапс російська столиця пережила двадцять років тому – у травні 2005-го. Тоді сталася аварія на електропідстанції "Чагіно", що розташована на південному сході Москви. За три дні згоріли усі шість трансформаторів. Це призвело до каскадної аварії в усій московській енергетичній системі. Через зношеність обладнання та відсутність резервних потужностей почалася ланцюгова реакція.
Наслідки були вражаючими:
- знеструмлено понад 6 мільйони людей;
- зупинилося метро — пасажири були евакуйовані з десятків потягів під землею;
- не працювали світлофори, ліфти, водопостачання, зв’язок, банківські системи;
- лікарні перейшли на резервні генератори;
- зупинилися деякі заводи, торгові центри та офіси.
Проблеми з енергопостачанням поширилися не тільки на Москву та Підмосков’я, але й на Тульську, Калузьку, Рязанську області. Аварія мала потужний політичний ефект: у ЗМІ її називали “енергетичним Чорнобилем Москви”. Усе це призвело до вимушеної масштабної реконструкції: почалися програми модернізації підстанцій, зокрема «Чагіно» реконструювали у 2006–2009 роках.
Але все це не скасовує головного: чи реально зараз занурити російську столицю та навколишні регіони у суцільну темряву, але вже не через зношеність, а через цілеспрямовані удари?
ОСІНЬ 2025: "ЕФЕКТ ДОМІНО" ДЛЯ РОСІЙСЬКОЇ ЕНЕРГЕТИКИ?
Якщо 2005 рік був наслідком внутрішньої неспроможності, то осінь 2025-го демонструє нову, зовнішню загрозу для російської енергосистеми.
Від початку вересня 2025 року в Росії фіксують дедалі частіші перебої з електропостачанням — наслідок українських ударів дронами та ракетами по енергетичних об’єктах. Ці атаки, які спершу сприймалися як локальні інциденти біля кордону, поступово охопили глибокий тил РФ, демонструючи її вразливість.
Перші масштабні відключення сталися наприкінці вересня у Бєлгородській області, коли українські безпілотники влучили по місцевій тепловій електростанції — місто занурилося в темряву. Уже за тиждень подібний удар по підстанції «Люч» залишив без світла весь Бєлгород.
У жовтні дрони дісталися Курщини: після атак у Суджанському районі без електроенергії опинилися десятки тисяч споживачів.
Фото: Telegram-канал Astra
Кульмінація настала наприкінці жовтня — на початку листопада, коли безпілотники вперше дісталися підмосковного міста Жуковський, спричинивши масштабні збої в енергосистемі столичного регіону. Вже за кілька днів подібний сценарій повторився у Курській області. А в ніч на 5 листопада українські безпілотники, ймовірно, здійснили атаку на підстанцію у Володимирській області та на теплову електростанцію (ТЕЦ) в Орловській області РФ. Нарешті 6 листопада дрони вдарили по Костромській ГРЕС — одній із ключових електростанцій Центральної Росії, що живить Москву та сусідні регіони.
Ці удари стали сигналом: енергетична війна вийшла за межі прифронтових територій. Україна демонструє здатність діяти глибоко всередині російського енергетичного “серця”, змушуючи Кремль розпорошувати ресурси на захист об’єктів, які донедавна вважалися недосяжними.
"ТЕМНА" ДЛЯ МОСКВИ: ОЦІНКИ ЕКСПЕРТІВ
Думки фахівців щодо реалістичності тотального блекауту у РФ кардинально різняться – від упевненого "так" до категоричного "ні". Спектр думок охоплює технічні можливості, стратегічну доцільність та потенційні наслідки.
- "Технічно можливо і стратегічно необхідно"
Частина експертів переконана, що Україна має всі технічні передумови для завдання критичної шкоди російській енергосистемі. Воєнний експерт Павло Нарожний впевнений у спроможності України: «Чи можемо зробити РФ блекаут? Впевнений, що так. Вже був коментар президента Зеленського, який сказав, що у разі загрози блекауту для Києва, буде й загроза блекауту для Москви».
Павло Нарожний
Нарожний вказує на ключову вразливість Росії: відсутність зовнішньої підтримки. «Річ у тім, що навіть коли в Україні росіяни знищують потужні електростанції, ми маємо "подовжувач" – електроенергія нам постачається з Євросоюзу. Натомість Росії, у разі чого, покладатися немає, на кого – вона залежить тільки сама від себе. Під'єднатися, приміром, до Казахстану (чи іншої країни) не вийде, тому що Росії ніхто не дасть електроенергії в тій кількості, в якій вона потребує».
Крім того, він акцентує на технологічній залежності РФ: «В Росії немає власного виробництва турбін для теплових електростанцій, і десь купити нові турбіни буде доволі важко. Отже, якщо ми будемо знищувати турбінні зали (для цього потрібно застосовувати ракети, БПЛА на це не здатні) на теплових електростанціях в Росії, то дефіцит електроенергії там буде величезний».
За словами експерта, Україні навіть не обов'язково бити безпосередньо по столиці: «Ми можемо знищити генерацію навколо неї – навіть на відстані 100-200 км – і тоді росіянам доведеться щось вигадувати, кудись перемикатись, балансувати систему і так далі. Тож навіть в Москві доведеться робити відключення електроенергії… Тому дотягнутися власною зброєю і відключити електроенергію ворогу ми можемо».
З цією тезою погоджується і співзасновник компанії-розробника дронів Валерій Яковенко. Він наголошує на застарілості російської енергосистеми. «Якщо говорити про енергетичну систему Московії, то вона побудована ще за радянських часів за тими ж самими принципами, за котрими будувалося все. Ми побачили це на прикладі України… наскільки вона вразлива, якщо говорити про точкові удари по розподільчій чи генераційних потужностях. І абсолютно можливо завдавати шкоди ворогу приблизно в такому ж самому форматі».
Валерій Яковенко
Яковенко протиставляє російську систему українській, яка пройшла модернізацію під час війни: «Якщо Україна за останні три з половиною роки перебудувала свої системи… працюючи над створенням смартмереж з перетоками… то на території Московії… насправді нема такої історії». Для успіху, на його думку, «потрібна комбінована атака із далекобійними дронами та ракетами. І в України є всі технічні можливості».
Станіслав Ігнатьєв
Експерт Українського інституту майбутнього Станіслав Ігнатьєв вважає, що останні атаки вже доводять спроможність України: «Відключення світла у Підмосков’ї… може свідчити, що Україна має можливість спричинити блекаут навіть у столиці Російської Федерації. (…) Ми можемо частково знеструмити певні регіони в Москві… можемо поступово наближатися до енергетичного блекауту ключових об’єктів».
- "Гра вдовгу: Акумуляція ефекту"
Інша група експертів дивиться на ситуацію більш стратегічно. Вони погоджуються з можливістю, але попереджають, що це не буде швидким процесом. Президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар проводить паралелі з успішною кампанією проти російських НПЗ.
«Все залежить від правильної постановки задачі та наявності відповідних ресурсів. Ми вже бачимо результат нашої системної роботи по російській нафтопереробці… але такого результату не було [раніше], тому що нам не вистачало ресурсів та "довгої руки"». Щойно з'явилися далекобійні засоби, Україна почала діставати цілі від Балтики до Чорного моря. «Так само і з енергетикою, – вважає Гончар. – З технічного погляду цю задачу ми точно можемо вирішити».
Михайло Гончар
При цьому він зазначає, що Москва захищена значно краще, тому «це не може бути швидким ефектом – треба йти шляхом накопичення, як і щодо нафтопереробки». Гончар також вказує на комплексність задачі, адже «основні об’єкти атомної енергетики Росії теж розташовані в її європейській частині, і вони дають серйозний потік у загальну енергосистему – близько 20%».
Водночас він застерігає від надмірних публічних анонсів: «Спочатку роблять, а потім говорять. Не навпаки… Чим більше такого "трьопу" без дій, тим більше прилітає в Дніпро, Павлоград, Запоріжжя… Агресор буде продовжувати війну, допоки його не привести до стану недієздатності. Розмови на нього не впливають».
Щодо інструментів, Гончар реалістичний: «Немає диво-зброї… якогось ефекту можна досягти виключно дронами, і це доводить результат нашої роботи по підприємствах нафтопереробки РФ (95% руйнувань… – це те, що зробили наші безпілотники)… Але для ураження… підстанції високого вольтажу… потрібна величезна кількість дронів. Саме тому й виникає потреба в більш потужних засобах ураження… тут питання наявності відповідних ресурсів».
- "Специфічна тактика: Руйнування зв'язків та "кільце" навколо Москви"
Деякі фахівці вказують на конкретну тактику, яку, схоже, застосовує Україна. Енергетичний експерт Олександр Харченко пояснює, що російська система вразлива через свої масштаби та принцип роботи. «З огляду на велику кількість часових поясів та масштаб території російська енергосистема працює за принципом часового балансування… але удари українських безпілотників можуть її зруйнувати, що призведе до тривалих відключень електроенергії на території Південного Федерального округу РФ».
Олександр Харченко
Ключова ціль, за його словами, – це зв'язки між енергосистемами округів. «Наші удари поступово вибивають ту структуру, яка забезпечує транспортування електроенергії між часовими поясами. Ми не дуже далеко від критичної межі – ще залишилося відсотків 40, 60%. Коли ми відіб’ємо високовольтні підстанції… то відключення будуть більш інтенсивними ніж в Україні, я вам гарантую».
Щодо Москви, Харченко обережний: «У головному місті РФ своя внутрішня генерація і вона добре захищена, тому відключити ворожу столицю буде непросто. Але я певен, що наші безпілотні системи добре знають, що треба робити, аби показати, що в цю гру можна грати вдвох».
Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко розвиває цю думку, прогнозуючи «блекаут під Новий Рік». Він стверджує, що удари не хаотичні: «Дрони не просто бездумно б’ють по об'єктах… а створюють умови надзвичайних ситуацій у питаннях перетікання електроенергії між областями і в саму столицю».
Олександр Коваленко
Він наводить приклади: «Орловська ТЕЦ — головне і найбільше джерело генерації… у всій області. Підстанція Володимирська входить до числа найпотужніших у Росії… Усе це свідчить про те, що відключення електроенергії в російських областях найближчим часом стане вимушеним і невідворотним заходом. При цьому, якщо удари триватимуть, ці обмеження торкнуться і Москви, навколо якої стискається кільце вирубаних підстанцій і ТЕЦ».
Тут же Коваленко додає обіцяний дотик іронії, посилаючись на кампанію проти НПЗ: «З іншого боку, якщо немає світла, то завжди ж можна увімкнути електрогенератор, залити бензинчика… Хоча, звідки в Росії бензинчик…»
- "Скептики: Неефективно і марнотратно"
Проте існує і діаметрально протилежна думка. Інвестиційний банкір Сергій Фурса вважає таку стратегію принципово хибною. «Атаки по цивільній інфраструктурі історично не працюють. Досвід Другої світової війни показав, що бомбардування тилу не змушує армії зупинятися. Російська стратегія винищення української енергетичної інфраструктури не спрацювала за чотири роки війни. Максимум чого досягає Росія – тимчасові незручності».
Фурса вказує на незіставність потенціалів: «Україна має значно менший потенціал порівняно з Росією… Російська енергосистема набагато більш стійка та розгалужена. Територія Росії значно більша, що ускладнює будь-які масштабні удари по інфраструктурі».
Сергій Фурса
Його висновок категоричний: «Тому вважаю, що нам не варто розпорошувати обмежені ресурси на символічні удари… Повторювати російську стратегію, яка довела свою неефективність, не має жодного сенсу». На думку банкіра, навіть отримавши далекобійну зброю, Україна «повинна продовжувати бити по військових складах, аеродромах та об'єктах, що забезпечують фронт. Навіть удари по НПЗ під питанням».
Фурса резюмує, що Україна воює в умовах дефіциту, тому «замість кількості ми повинні робити ставку на якість і ефективність – компенсувати нестачу людей технологіями, зброєю, інноваціями та точним використанням кожного ресурсу».
ВИСНОВОК: ЧИ НАТИСНЕ УКРАЇНА "РУБИЛЬНИК"?
Аналіз ситуації та думок експертів показує, що єдиної відповіді на питання про тотальний блекаут в Росії не існує. Кампанія з атак на російську енергетику є фактом, і її масштаби зростають. Однак її кінцева мета та реалістичність досягнення залишаються предметом гострих дискусій.
З одного боку, скептики (як Сергій Фурса) вважають це марним витрачанням дорогоцінних ресурсів та копіюванням провальної стратегії самого ворога.
З іншого – цілий пул військових та енергетичних експертів (Нарожний, Яковенко, Харченко, О. Коваленко) бачить у цьому цілком реалістичний і технічно обґрунтований план. Вони вказують на конкретні вразливості РФ: застарілу радянську мережу, технологічну залежність від західних турбін та унікальну структуру системи, вразливу до розриву зв'язків між регіонами.
Десь посередині знаходяться стратегічні реалісти, як Михайло Гончар, які порівнюють цю кампанію з ударами по НПЗ: це можливо, але вимагає часу, "довгої руки" та системного "накопичення" ефекту.
Тим часом офіційний Київ утримується від детальних коментарів щодо стратегії, але чітко артикулює принцип симетричності. Попередження про "холодну зиму" для агресора вже пролунали. Як наголосив керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко: «Їх чекає холодна зима… бо симетрична відповідь прилетить. І це буде дуже болісно, бо чим більша країна, – а Росія велика – тим важче відновлювати. А вони не готувалися до ударів по енергетиці на відміну від нас».
Питання, схоже, вже не в тому, чи відповість Україна, а в тому, наскільки руйнівною та системною може стати ця відповідь. І чи виявиться "енергетичний Чорнобиль" 2005 року лише блідою тінню того, що може чекати Москву у 2025 році. Сподіваємося, що так…
Мирослав Ліскович. Київ
Новини з передової