Нова Стратегія нацбезпеки США на тлі «туману переговорів»
05.12.2025 18:57
Укрінформ
Пошуки справедливого миру продовжується, але без очевидних перспектив. А Україна – чекає на багато перезавантажень
Ми тепер часто вживаємо вислів «туман війни», це коли у воєнних діях супротивникам доводиться все інформаційно заплутувати, щоб противник не здогадався передчасно про ваші справжні наміри. Тепер, на досвіді контактів у форматі «США-Україна-Росія» щодо миру, маємо всі підстави говорити про «туман переговорів».
У понеділок, ледве у Кремлі закінчилися п’ятигодинні розмови між «путінською» і американською делегацією у складі двох представників Дональда Трампа, абсолютна більшість коментаторів заповзялися переконувати, що результат був настільки приголомшливо нульовий, що довелося скасовувати заздалегідь заплановану інформаційну зустріч Стіва Вітхофа з Президентом України. Мовляв, інформувати не було про що. А описувати знущання з американців у Москві (запізнення Путіна на 2,5 години) ми теж не будемо. Це уже не цікаво і не смішно.
Втім, у середу просочилася інша інформація: пригрозивши публічно Європі готовністю з нею воювати, Путін начебто сказав, що не згодний з деякими пунктами «американської», скороченої з 28 до 20 пунктів (лапки тут тому, що насправді уже доведено, що пропозиція російська), а по деяких – ще треба говорити.
У четвер спілкуватися з Вітхоффом і Кушнером у Маямі вже вирушиила українська делегація у складі секретаря РНБО Умєрова і начальника Генштабу Гнатова. На середину дня у п’ятницю жодної конкретної інформації про те, що там було, не надходило. Погано це чи дарує певну надію, виходячи з обставин, сказати наразі неможливо. Тож інформаційно, переговори щодо «мирного плану» фактично залишаються у точці, визначеній під час україно-американських контактів у Женеві ще на початку минулого тижня. Є скорочений до 20 пунктів план, по трьох ключових пунктах – російські хотєлкі щодо територій, формулювання відмови України від НАТО і гарантії безпеки – залишилися неузгодженими. Чим не «туман переговорів»?
Щодо зусиль союзників на підтримку України залишається багато запитань, до яких ми, на жаль, звикли. 3 грудня у Брюсселі пройшла традиційна зустріч глав зовнішньополітичних відомств країн-членів НАТО. Про те, що Держсекретар США Марко Рубіо, участі в ній не братиме, було об’явлено заздалегідь. Але це не знімало неприємних для України питань. Що означає цей демарш? Наскільки США віддані єдності НАТО у нашому очевидному спільному протистоянні з путінською Росією.
Генсек НАТО Марк Рютте спробував пом’якшити ситуацію, заявивши журналістам, що США залишаються залученими до всіх процесів. Тобто держсекретарю не обов’язково брати участь особисто. А щодо путінських натяків, що він де і з Європою може повоювати, коли вона так вже наривається, Марк Рютте видав єдино можливу за таких обставин реакцію: мовляв, генсек НАТО не бачить сенсу відповідати на кожну подібну заяву російського президента і закликав не перебільшувати значення його риторики. Очевидна відповідь Альянсу на такі погрози –продовжувати тиск на Росію, зокрема стабільно і передбачувано постачати Україні необхідну для захисту зброю.
Між тим, у п’ятницю на сайті Білого дому опубліковано оновлену Стратегію національної безпеки США. Це важливий документ і його не варто аналізувати наспіх. Тож лише кілька спостережень практично без коментарів. Згадано – це важливо – про Європу і її підтримку, як спільника, але підтримка, передусім, дипломатією. Відповідальність за свою безпеку Європа має взяти на себе. Ну, це уже не новина, а констатація. У Стратегії україно-російську війну названо «українською війною», а про російську агресію – жодного слова. Але то – так, філологія, як би не було неприємно українському вуху таке чути. Зате важливо те, що Росію названо основною загрозою євроатлантичному світу. Тож привіт «духу Анкоріджу»! Щодо НАТО застосоване дивне формулювання, мовляв, треба «покінчити з уявленням про НАТО як про союз, що постійно розширюється, і запобігти цьому в реальності». Це явний реверанс у бік Кремля, але зазначимо, що трактувати такий пункт можна по-різному, адже «уявлення» – це не конкретні дії. Ну, і нарешті пункт, якого не могло тут не бути. Не Європа і навіть не Близький схід є центром американської Стратегії, а східна Азія, Китай, тобто.
Тож наразі ситуація продовжує бути дивною, це м’яко кажучи. Основну вагу відповідальності – політичної і фінансової – Вашингтон покладає на Європу, а з пошуків прийнятних для неї і України домовленостей з агресором про зупинення війни – її виключено. Може після публікації Стратегії щось зміниться? Але поки що чекаємо. Підлив гасу у вогнище путінський радник Ушаков, сказавши про можливу «швидку» зустріч Трампа з Путіним буквально таке: «Вона може відбутися, звичайно, тому що обговорення всіх питань у Москві відбувалося на базі тих ключових домовленостей, які були досягнуті в Анкориджі». Цікаво, про які «домовленості» в Анкоріджі йдеться? Адже загальновідомо, що жодних офіційних заяв щодо результатів зустрічі на Алясці в серпні не було. Вона ще й закінчилася достроково, із скасуванням запланованих заходів – без підходу до преси і «дружнього обіду». Тож коли так говорять, то з єдиною метою: пов’язати і підставити.
Щодо грошей для оборонних закупівель, то тут є позитивний поступ. До ініціативи PURL додалося понад 1 млрд євро – скинулися Норвегія, Німеччина і Польща, а потім ще кілька десятків мільйонів дали далекі Австралія з Новою Зеландією. За словами глави українського МЗС Андрія Сибіги, вже 21 країна доєдналася до PURL. На кінець тижня на зброю від США було зібрано 4,17 млрд із запланованих 5 млрд до кінця року. Крім того, Єврокомісія начебто віднайшла юридично вивірений спосіб переконати Бельгію не блокувати передачу Україні 170 млрд «репараційного» кредиту. Навряд чи це остаточно, в Брюсселі цілком можуть придумати чергову проблему, але надія на те, що з другого кварталу 2026 року Україна не залишиться без фінансової допомоги бюджету, зміцнилася. Мабуть, щоб запобігти новим проблемам, в Бельгію у п’ятницю вирушив канцлер ФРН Фрідрих Мерц, де збирався вечеряти разом з прем’єром королівства Бартом Де Вевером і главою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. В Україні бажали їм смачного…
Ще з негативу. Італійський уряд начебто відклав затвердження указу про військову допомогу Україні наступного року. Це інформація Reuters з посиланням на анонімні джерела. Причина: чекають якихось висновків щодо корупційного скандалу у справі «Міндічгейт». Хоча з відставки глави Офісу Президента ще тижня не минуло, розвитку подій чекають і в світі, і особливо в Україні. Втім, поки що наростає лише вал публікацій зі свідченнями колишніх співробітників Єрмака. Але всі вже чекають рішень: хто буде наступником на посту ОП, яких ще чекати звільнень і перестановок в Офісі, як буде змінюватись (і чи буде?) модель управління у виконавчій гілці влади України, що, нарешті, буде з парламентською більшістю? Як бачимо, відповіді на ці запитання чекають і в Італії, і не лише.
Між тим, Київський апеляційний суд нарешті звільнив з-під варти посадовця Національного антикорупційного бюро Руслана Магамедрасулова. Це очевидно полегшило атмосферу очікування: розслідування Міндічгейту триває і, схоже, – у напрямку справедливості.
Очікування змін торкнулося і воєнної сфери. Тут доведеться повернутися до «туману війни»… На фронті тяжко – це єдиний висновок, який робиш, сидячи над стрічкою новин, і це сильно давить на свідомість всьому українському суспільству. Обсяги ворожої брехні, яка обвалюється на наші голови з соцмереж, деморалізує. Хочу тут запропонувати читачеві матеріал Укрінформу, де ми спробували розібратися в ситуації. Висновок його традиційний, але аргументований: тяжко, але не безнадійно. А от про чутки щодо заміни головнокомандувача генерала Сирського говорити не будемо: питання надто важливе, щоб обсмоктувати плітки. А відповіді на багато запитань у воєнній сфері вже назріли і перезріли. Суспільство втомилося приймати на віру лише спростування російських фейків про захоплення Покровська (Куп’янська, Вовчанська), які поширює Генштаб. Ми зачекалися інших новин.
Верховна Рада України ухвалила закон про Державний бюджет на 2026 рік у другому читанні та в цілому. «За» – 257 народних депутатів. Бюджет підготовлений за сценарієм війни, з прогнозом, що конфлікт триватиме весь 2026 рік, та передбачає збільшення соціальних стандартів і підтримку ключових секторів економіки. Мабуть, залишається багато претензій, але в цілому – це позитив. Прийняття бюджету-2026 чекали наші партнери – це принципово для продовження допомоги Україні в наступному році.
Основні показники бюджету-2026
- Доходи: 2 трлн 918 млрд грн
- Видатки: 4 трлн 781 млрд грн
- Дефіцит: 1,9 трлн грн (18,5% ВВП)
Безпека та оборона
- Загальний обсяг: 2 трлн 806 млрд грн (27,2% ВВП)
- Зарплати військових: 1,273 трлн грн
- Озброєння та техніка: 709 млрд грн
Міністр фінансів Сергій Марченко каже, що Україні потрібно додатково залучити понад 45 млрд доларів США від міжнародних партнерів у 2026 році.
І насамкінець. Польський глава МЗС Радослав Сікорський завив, що НАТО офіційно розірвало останні інституційні зв’язки з Росією – більше не існує Ради НАТО-Росія. «Це були інституції, створені в часи, коли здавалося, що європейську безпеку можна будувати з Росією. Ті часи минули. Сьогодні ми створюємо європейську безпеку проти Росії», – завив Сікорський.
Що тут додати? Виходячи з нинішнього позиціювання США, схоже, це для Європи і України – єдиний можливий вихід з ситуації, яка складається.
Олег Новиченко, Київ
Перше фото: ОП.
Новини з передової