Пам'яті поліцейського Степана Левандовського
Хвилина мовчання
14.12.2025 09:00
Укрінформ
Захищав Україну, щоб діти жили в незалежній державі
Степан народився 15 вересня 1987 року у Львові.
«Степан був дитиною-душею. Його всі любили. У школі був ввічливим і добре вчився. Займався спортом, ходив до тренажерного залу. Був слухняною дитиною», – згадує мати Оксана.
У 2004-2005 роках хлопець навчався у Львівському вищому професійному училищі харчових технологій за професією «Пекар-кондитер», у 2005-2007 роках – за професією «Пекар-майстер». Вищу освіту здобув у Львівському національному університеті природокористування.
Син та онук правоохоронців, Степан недовго вагався, обираючи професійний шлях. Він прийшов на службу в органи внутрішніх справ у 2008 році – міліціонером з охорони об’єктів в Управлінні держслужби охорони і згодом працював інспектором-кінологом спеціального підрозділу груп затримання.
Від початку російської агресії у 2014 році виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС. Упродовж 2014 року Степан забезпечував громадський порядок у Маріуполі.
Маючи за плечима багаторічний бойовий досвід, чоловік вирішив вступити до лав новоствореного батальйону особливого призначення КОРД поліції Львівської області, щоб у його складі захищати Україну від ворога.
«Мої діти мають жити в незалежній державі», – казав Степан.
Як зазначив бойовий побратим Ігор Горбалюк, Степан був дуже професійним бійцем і надійним другом.
«Він був дуже фантастичною людиною і дуже хорошою підтримкою – і для мене як для командира, і особливо для інших бійців. Він умів надихати», – заявив Горбалюк.
«Він завжди був на позитиві, усміхненим і привітним», – підкреслив знайомий Володимир Височанський.
Степан був дуже патріотичним чоловіком.
«Він надзвичайно любив Україну… Наприклад, він був противником російськомовної музики. Казав, що ми маємо шанувати своє, українське», – сказала дружина Марія.
Про те, що буде працювати у зоні бойових дій, Степан поставив родину перед фактом. Марія заявила, що знала, що її чоловік так вчинить – попри роботу в поліції, якої вистачало і у Львові, він увесь час рвався на фронт.
«У його останній приїзд у мене було відчуття, ніби він приїхав попрощатися. Сказав: «Вибач мені. За все вибач, якщо щось було не так». Щось було не так у його поведінці… Ми з доньками його провели і я не могла собі уявити, що більше я свого чоловіка поруч не побачу…", – зазначила жінка.
9 січня 2025 року у Торецьку під час бойового завдання Степан отримав поранення, несумісні з життям. За трагічним збігом обставин, це був і день народження його дружини…
Тіло захисника з поля бою винесли його товариші. Степана Левандовського поховали на полі почесних поховань у Львові.
Указом Президента Володимира Зеленського №351/2025 від 26 травня 2025 року старшого сержанта поліції було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Окрім цього, його було посмертно нагороджено нагрудним знаком «Комбатантський Хрест» Головнокомандувача Збройних сил України.
Ці нагороди дружині і донькам правоохоронця – Софії і Вікторії – 4 серпня вручив начальник поліції Львівської області Олександр Шляховський.
Як заявила Марія, за 10 років їхнього спільного життя Степан її ніколи не ображав. Чоловік завжди оберігав свою родину і був взірцевим сім’янином.
Вона сказала, що він дуже сильно любив своїх донечок, балував їх і ніколи їх не сварив.
«Коли діти щось робили і я йшла їх сварити, то він мені казав: «Марійко, не свари їх – їх не потрібно сварити, їх потрібно любити». Казав, що в родині дівчатка мають бачити приклад, як до них має ставитися чоловік», – зазначила жінка.
Наприклад, коли правоохоронець дарував квіти своїй дружині, то при цьому він дарував квіти і Вікторії із Софією.
«Він був прекрасним чоловіком і батьком — турботливим і щедрим. Його сім’я була для нього понад усе на світі. Степан дуже любив готувати і готував для нас усіх. Нікому не відмовляв у допомозі. Ніколи не хотів когось образити, чиїсь почуття. Він взагалі був світлою людиною», – заявила Марія.
28 травня 2025 року на честь правоохоронця на фасаді його рідної школи відкрили меморіальну дошку.
Окрім цього, на сайті Офісу Президента Марія розмістила петицію, у якій закликала главу держави присвоїти її коханому почесне звання Героя України. Наразі ця петиція зібрала 25171 голос і перебуває на розгляді.
«Я пишаюся своїм чоловіком, а дві його маленькі донечки – своїм батьком-Героєм. Степан був Людиною з великої літери і віддав найцінніше – своє життя – за вільну Україну та за мир у наших домівках», – зазначила Марія.
Світла пам’ять!
Фото: Книга пам’яті органів системи МВС України
Новини з передової