Для розуміння природи повстань в Ірані слід повернутися до революції 1979 року – аналітик
Ексклюзив
16.01.2026 04:03
Укрінформ
Іранські повстання, які кожні кілька років сколихують країну, пройшли кілька трансформаційних етапів.
Про це в інтерв’ю Укрінформу повідомив іранський аналітик у Брюсселі Мохсен Бехзад Карімі.
«Щоби зрозуміти витоки повстань в Ірані, потрібно повернутися до 1979 року, до самої революції. Падіння шаха поклало край державі, яка прагнула швидкої модернізації, інституційного розвитку, світського управління, забезпечення прав жінок, сучасної освіти та міжнародної інтеграції. Те, що відбулося після цього, було не демократичним переходом, а встановленням клерикальної системи, яка демонтувала державні інституції, успадковані від попередньої епохи, та замінила їх ідеологічним правлінням», – розповів аналітик.
Він пояснив, що в роки одразу після революції народ не протестував проти нового режиму, натомість відбувалося поетапне насильницьке усунення організованої опозиції.
«На початку 1980-х років Ісламська Республіка вжила заходів для придушення таких груп, як Народна організація моджахедів Ірану (МЕК), різних марксистсько-ісламістських та лівих організацій попри те, що вони були частиною широкої революційної коаліції, яка допомогла скинути шаха. Після консолідації клерикальної влади їх перейменували у ворогів революції», – повідомив Карімі.
Зокрема, МЕК швидко перейшла від політичної опозиції до збройного протистояння, а пізніше відкрито співпрацювала із Саддамом Хусейном під час ірано-іракської війни. Ця співпраця дала режиму як виправдання, так і можливість ліквідувати організовану опозицію, повідомив експерт, додавши, що ближче до 1981 року почалися масові арешти, страти та репресії.
«Однак у цей період все ще не почалося справжнє масове народне повстання усього суспільства; це була передусім внутрішня боротьба за владу між режимом та колишніми революційними угрупованнями», – заявив Карімі.
Читайте також: Спадкоємний принц Пехлеві має широку підтримку іранців – аналітик
На його думку, ірано-іракська війна 1980–1988 років стала пріоритетом суспільства, мілітаризувала повсякденне життя та дозволила режиму правити в умовах постійного надзвичайного стану, водночас влада активно запобігала формуванню будь-якої незалежної опозиції. «Політична організація поза державним контролем була неможливою, а суспільство було повністю мобілізоване навколо виживання, оборони та національної безпеки», – вважає аналітик.
Він розповів, що наприкінці війни, у 1988 році, режим вдався до масових страт політичних в'язнів, переважно членів і прихильників МЕК та лівих груп. Ці страти ліквідували залишки організованої опозиції всередині країни та стали вирішальним кроком у зміцненні правління клерикалів шляхом залякування та насильства.
На його думку, незважаючи на жорстокі репресії, цензуру та обмеження громадського життя, до цього моменту все ще не було загальнонаціонального масового народного повстання проти режиму, адже народ віддавав пріоритет виживанню та національній обороні, а не внутрішньополітичному протистоянню.
Проте новий етап розпочався з того, що пізніше стали називати «ланцюговими вбивствами», розповів Карімі: «Ці вбивства та зникнення інтелектуалів, письменників, перекладачів та політичних активістів тривали протягом кількох років. Вони викрили систематичну політику розвідувального апарату, спрямовану на заглушення незалежних голосів та критиків системи».
Так, публічне викриття цих убивств зруйнувало будь-яку віру в можливість реформ ізсередини системи та докорінно змінило сприйняття іранським суспільством природи та обмежень режиму. «Така зміна у сприйнятті заклала основу для відкритої конфронтації», – вважає експерт.
Читайте також: Повстання в Ірані: аналітик пояснив, чому нинішні протести відрізняються від попередніх
Він розповів, що цей процес досяг кульмінації у студентських протестах 1999 року, першому з часів революції масштабному вуличному русі, що охопив широкі верстви суспільства.
«Відтоді ідея зміни режиму поступово увійшла до публічного дискурсу, а повстання стали циклічними, ширшими та дедалі більш конфронтаційними», – заявив аналітик.
Як повідомляв Укрінформ, нинішні протести в Ірані розпочалися 28 грудня 2025 року після того, як іранський ріал швидко втратив вартість стосовно долара. Це підвищення обмінного курсу, що передусім вплинуло на ціни на основні споживчі та імпортні товари, спричинило масові протести спочатку серед торговців Великого базару в Тегерані, до яких швидко приєдналися студенти та мешканці великих міст, а згодом і менших населених пунктів. Демонстранти вийшли на вулиці у 27 провінціях (загалом їх в Ірані 31). Сили безпеки відреагували жорстко, використовуючи для розгону протестувальників силу та сльозогінний газ. На початку протести обійшлися без арештів та жертв, але в перші дні нового року надійшло повідомлення про першу смерть.
14 січня правозахисна організація Human Rights Activists News Agency (HRANA) повідомила, що кількість загиблих унаслідок загальнонаціональних протестів в Ірані перевищила 2500 осіб.
Водночас за даними місцевого видання Iran International, в Ірані за прямим наказом верховного лідера Алі Хаменеї були вбиті щонайменше 12 тис. протестувальників.
Фото надані Мохсеном Бехзадом Карімі
Новини з передової